Вихідний день для дітей Новогригорівки

Вчора до Польової Пошти приєдналась команда волонтерів Донбас SOS з цікавою ініціативою…

Разом ми приїхали до селища Новогригорівка, що знаходиться у Донецькій області. Основну увагу волонтери Донбас SOS приділяли саме місцевим діткам. Було багато спілкування, багато подарунків (іграшок, книжок..). А на останок – відкрили «кінозал». Для дітлахів волонтери привезли мультик «Моана» – про безстрашну дівчинку, якій належить відправитися в далеку і небезпечну подорож заради свого племені .

Отримали масу позитивних емоцій та невимушеного спілкування!

До нас завітала гостя

Волонтер Наталя Вінник із Сум вже не вперше приїхала на передову з гуманітарною допомогою, яку збирають сумчани і для військових, і для місцевого населення.

Польова Пошта разом із офіцерами СІМІС взяли на себе клопоти по доставці та разом із Наталею об’їхали передові підрозділи на Маріупольському напряму, а також завітали до мешканців Новогригорівки та Орловського . Поспілкувавшись з місцевими по потребам, волонтер обіцяла наступного разу привести все необхідне для них.

Приємно здивувала Наталя своїм хобі – італійською кухнею. На передій, у польових умовах Наталя готувала хлопцям італійські страви (ми теж спробували ці витвори кулінарії). Цю лазанью ніколи не забути! Вояки були дуже задоволені такою увагою і таким частуванням.

Дякуємо за небайдужість та сподіваємось, та до нових зустрічей.

НОТАТКИ ФРОНТОВОГО ПОШТОВИКА

Зранку телефонний дзвінок від командира підрозділу, що дислокується в Авдіївці:

– Привіт, друже! Там на Новій Пошті потрібно забрати посилку з ліками для нашого бійця. І завезти до нас. Без них боєць до вечора не протягне. Зможеш?!! – Зможу!!!

А сам думаю, наш «Тигра» барахлить, їхати не хоче, газовий редуктор майже не функціонує. Машина, яку обіцяли дати, прийде лише пізно ввечері. Йду до «Тигри», він вперто заводитись не хоче… Годину чаклування над двигуном і… Машина завелась з півоберта. Але радість була не довгою. Тяги не має і машина одразу глохне.

На вулиці спека неможлива. Парить. Десь вдалечині збирається гроза. Ще 15 хвилин експериментів і, здається, двигун запрацював як завжди. Час вже піджимає. Пішов дощ.. Гроза таки зачепила нас своїм крилом і стало легше дихати.

Загружаю посилки. Виїжджаю. Двигун працює рівномірно. Траса Покровськ – Донецьк. Машина летить. Гроза йде попереду, залишаючи за собою калюжі на асфальті, які одразу перетворюються в туман. Полотно дороги тепер схоже на ранкову річку, яка парує. Звертаю з асфальту на грунтову дорогу. Під’їжджаю до Авдіївки, з пагорба відкривається Донецьк. Над ним бушує гроза. Небо темно темно-синє, майже чорне. Блискавки, розрізаючи чорні хмари, одна за одною б’ють в землю десь серед багатоповерхівок, сильний боковий вітер розхитує дерева. І оп-па – прямо перед носом падає стара тополя, падаючи вона поламалась на декілька частин. Зупиняюсь, вибираю найменший шматок, пробую його відтягнути. Тополя легка й вже трухлява – піддалась одразу.

Швидкий погляд на годинник і розумію, що не встигаю. Звертаю з дороги в поле. Тут серед пшениці вже хтось проклав колію, дорога нерівна, але м’яка і «Тигра» мчить серед хлібного поля, піднімаючи клуби пилу. Двигун на диво й на радість працює без перебоїв, ніби розуміє, що сьогодні від нього залежить чиєсь життя.

Авдіївка вже під боком, «коксохім» продовжує диміти своїми трубами. І тут скрізь звуки грому починаю розрізняти «ухаючий» звук і одразу на обрії помічаю білі хмарки диму від вибухів. Пальці міцніше стиснули руль, розвертатись не можна і перечікувати теж – нас чекають. Круту Балку і край Авдіївки переорали воронками вздовж і поперек, місцями горить пшениця. Вибухи чути все сильніше, «Тигру» підкидує після кожного вибуху, над головою щось почало ухати, мабуть відповідають наші. Про двигун вже навіть не думаю, та й «Тигра» певне розуміє, що зупинятись саме тут і саме зараз аж ніяк не можна.

Кілька хвилин і я у хлопців. Все як завжди, помітне лише легке напруження.

– Ми тебе чекали, як бога! Дякуємо. Повечеряєш з нами?

– Дякую, але ще «промка» чекає, наступного разу, обов’язково. Посміхаємось. Хлопці швидко забирають свій вантаж і завантажують посилки на відправку додому.

Обстріл посилюється. Пора. Прощаємось. Тепер швидко до хлопців на промзону, там сьогодні тихо. І назад на базу, а там гарячий чай і холодний душ. Дякую тобі «Тигра», що вивіз і не підвів.

За всю історію, це була найшвидша «грозова» доставка.

«Народна армія» про Польову Пошту.

Всеукраїнська військова газета «Народна армія», що є центральним друкованим виданням МО, у черговому випуску розповіла про волонтерський проект Польова Пошта.

Для нас велика честь опинитися на сторінках цього видання. Але найголовніше, щоб хлопці на передку знали про таку можливість «спілкування» з рідними та підтримувати зв’язок фронту та тилу.

«Напевно, немає на фронті місць, де б не побували за роки війни волонтери «Польової пошти». Везли все — від берців і шкарпеток до бронежилетів і засобів зв’язку».

Читайте газету «Народна армія»)

Рубрика “Товари-поштою”

Наша перша спроба доставки “міжнародних замовлень” в зону АТО пройшла вдало.

Ці метеостанції замовлені не скажемо кому, але ми організували їх придбання і безкоштовну доставку через майже половину земної кулі (але не скажемо куди саме)

І від імені отримувачів цих метеостанцій дякуємо Кості і Олександру, які дали грошей на сплату вартості товару.

А кому потрібні метеостанції за правильною ціною – звертайтесь до Польової Пошти, доставка в АТО безкоштовна (не важливо, звідки). Щось придумаємо!